Фольклор, як і мова є тією основою, яка формує народ, його ментальність і відображає історію та витоки.
Ікона святого Георгія Побідоносця із Станилі, 14 ст.
Праукраїнці – хлібороби, а росіяни – кочівники. Цей факт доведено і не потребує зайвих наших аргументів. Відштовхуючись від цього також твориться і фольклор.
Український «крутиться» навколо календарного року. Колядки змінюють веснянки і т.д. Колядки є і в росіянів.
Проте в російських колядках превалює мотив вимоги подарунків. А в українських, здебільшого, жарти та прохання чимось почастувати.
Розглянемо на прикладах.
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.
У росіян це жорстка вимога:
Коляда, коляда,
Кто не даст пирога,
Мы корову за рога,
Кто не даст пышки,
Мы тому в лоб шишки,
Кто не даст пятачок,
Тому шею на бочок.
Або ще приклад:
Коляда, коляда,
Подай пирога!
Подавай, не ломай.
А по целому давай!
Кто дает пирога,
Тому скот, живота.
Кто не даст пирога –
Уведем корову за рога!
І ще:
Ты нас будешь дарить —
Мы будем хвалить,
А не будешь дарить —
Мы будем корить!
Коляда, коляда!
Подавай пирога!
І:
Коляда, коляда,
Отворяйте ворота,
Доставайте сундучки,
Подавайте пятачки.
Хоть рубь,
Хоть пятак,
Не уйдем из дома так!
Дайте нам конфетку,
А можно и монетку.
Не жалейте ничего,
Накануне Рождество!
«Не уйдем из дома так!» – це ми, українці, про сусідів добре знаємо.
Погляньмо тепер на наші колядки. Аналогів російським немає.
В біднім вертепі, в яслах, на сіні,
Спочив Владика, Цар світу.
Ото ж, до Нього спішім всі нині, –
нашого жде Він привіту.
Спішім любов’ю його огріти,
Христос родився, славіте!
Благослови нас, Дитятко Боже,
Даруй нас нині любовю,
Хай і пекельна сила не зможе
Нас розділити з Тобою.
Благослови нас, ми ж Твої діти,
Христос родився, славіте!
Благослови нас, наш любий Христе,
Зло побідити силу дай,
Засій в серцях нам бажання чисте –
Міцно любити рідний край:
Щоб Україна могла радіти,
Христос родився, славіте!
Які необхідні сьогодні слова: «Зло побідити силу дай».
По цьому дому, по веселому
Чи дозволите колядувати?
Колядувати, ваш дім звеселяти,
Діточок збудити, діточок збудити,
Христа славити?!
Зверніть увагу, тут запитання: «Чи дозволите колядувати?», а не загарбницька риторика.
Колядин, колядин,
А я в батька один.
У новенькім кожушку,
Винесіть пампушку.
Будьте здорові!
Із колядками зрозуміло. Хочеться ще звернути вашу увагу на особливості ментальності. В українців завше існував культ матері-Землі, годувальниці, матріархат, у якому жінка прославлялася. А надалі навіть на рівні термінів очевидна рівність чоловіка і жінки: «одружитися з нею». У росіянів, натомість: «жениться на ней», «на» як дія над кимось, вищого над нижчою.
Через спосіб життя в росіян є загарбницький фольклор. А в українців: визвольні пісні.
Також яскравий приклад різниці між нашими народами полягає в казковому фольклорі. В українській народній казці, як правило, перемагають завдяки своїм здібностям та розуму. Головні герої займають активну позицію. У російських – персонажі дещо пасивні, звідси звичка, що їм має хтось дати блага, зокрема цар. І трішки детальніше.
Кафедра прикладної соціології Нижигородського університету ім. М. І. Лобачевського дослідила 145 російських народних казок і виявила архетипних персонажів. Серед них: Мати (Мачуха), Лівша, Цар, Кощій, Золота рибка, Солдат, Василиса Прекрасна, Чорт, Дурень, Іван-царевич, Баба-Яга.
Найцікавіше те, що в оприлюднених результатах дослідження на першому місці – Дурень. Російський письменник Синявський присвятив цьому героєві книгу, видану в 1991 р., де Дурня автор називає «обранцем народної казки», котрий заслуговує на особливу увагу.
Образ дурника присутній в казках різних народів світу, проте в них він не є номером один. Згадаймо лише російські народні паремії: «На Руси, слава Богу, дураков лет на сто припасено», «У нас дураков семь байдаков, да еще и угол не почат», «Наших дураков до Москвы не перевешаешь» та ін.
Чимало російських мислителів відзначали двоїстість російської культури, прірву між культурою «еліти» і «маси». Тому у казках діє не тільки Іван-дурник, але й Іван-царевич. Але пріоритетність – за першим. Незаперечно, традиційні російські казки створювалися і побутували головним чином у селянському середовищі, що в різні часи становило до 90 і більше відсотків населення. Казки відбивали особливості патріархальної селянської ментальності, яка формувалася соціальними умовами. Соціальний статус Івана-дурника – низький, найчастіше – з селянської бідної родини, де він – третій син. Чимало казок починалося так: « Жив-був старий; у нього було три сини, третій – от Іван-дурник».
Бідність – характерна риса казкового Івана-дурника («свого» для мільйонів бідних жителів Росії). В Росії склалося прислів’я: «Бедность – не порок», тобто чеснота (прихований сенс: пишайтеся своєю бідністю, що пов’язується із високою духовністю і моральною шляхетністю).
Лінощі і пасивність казкового героя можна пояснити багатовіковою російською ситуацією, коли від вченості, старань, волі людини насправді нічого не залежало.
Зверніть увагу, в українських казках є герої, які характерні лише нашому фольклору. І всі вони мають активну життєву позицію, говорячи сучасною мовою. Це не дурники і не ті, хто чекають на якісь подання. Ті, хто діють.
- Дівка-семилітка – дитина, яка, маючи всього лише 7 років, рятує батька від розорення, одну за одною розгадуючи за нього надзвичайно складні загадки пана.
- Пан Коцький – старий кіт, якого господар вивів у ліс помирати, але замість того хитрий кіт непогано влаштувався, обдуривши всіх лісових звірів, та ще й узявши лисичку за дружину.
- Є в нас і ексклюзивні персонажі-страхіття: Залізноноса Баба, матір чорта, страшна відьма із залізним носом – настільки великим, що аж до підлоги дістає, а також Кобиляча Голова – вона має здатність літати і може нагородити за працьовитість величезним скарбом або ж – з’їсти за лінощі.
- Івасик-Телесик, хлопчик, що втік від змія на крилах лебедя, та Котигорошко, який розібрався зі змієм по-своєму – одним ударом величезної булави.
- Видимо-Невидимо: невидимий чарівний помічник, який допомагає бідному чоловіку провчити жорстокого пана.
Між українською та російською культурою не «какая разніца», а цілісінька прірва. Озброюйтесь знаннями і не ведіться на пропаганду.
Все буде Україна!
*Для написання статті використано дослідження російської казки Тетяною Орловою.
Авторка: Анна Люднова.
Підтримати АртМес донатом через PayPal: [email protected]