-Вы хохлушечки!
-Вы, пеструшечки!
Натрапила на книгу для дітей, написану в віршованій формі та видану в 1990 році у Санкт-Петербурзі. На диво, куплена вона була в столиці України. Текст відкрито пропагандистський, ілюстрації відповідні. Пропоную розглянути разом, як дітей годували “правильною” літературою змалечку.
На початку в словах ніби нічого особливого, але одразу можемо звернути увагу на кольори, в яких змальований сам півень, нібито головний герой оповіді. Не знаю чи ви бачили півнів білих із блакитними такими вкрапленнями, бо я ні.
Далі він на всіх сторінках ми будемо зустрічати біло-червоно-сині відтінки. Щось нагадує?
Тут не випадково саме така картинка.
Ось воно, раптом півень уже в жовто-червоних кольорах, дерев’яна хатинка стилізована з народними орнаментами, знову ж таки в кольорах триколору.
Ось він, більш “реалістичний” півник, щоправда не позбавлений кольорів російського та радянського прапорів, які тут навіть домінують.
-Вы хохлушечки!
-Вы, пеструшечки!
Я нашел для вас орех,
Разделю орех на всех,
По крупиночке,
По восьминочке.
А де сам півень за сюжетом? “Как у наших у ворот”?
Найцікавіше, що паралелі і метафори досить прозорі. Зверніть увагу, на ілюстрації півень на першому плані нібито і зображений найбільшим, біля нього така курка “поважна” у сережках, а далі качка в імітації українського народного вбрання, на шиї буси, корова ще далі, вони мізерні на фоні того півня. Очевидно, вони “хохлушечки”? Це про якогось “старшого брата”, цей пропагандистський наратив? І, уявляєте, дитяча книжка, як на ній вказано, “для дошкольного возраста”.
Тепер трохи про значення слова “хохлушечки” з “Викисловаря”:
Глянемо тепер “хохлушка”, джерело теж саме.
Найцікавіше, це фрагмент, де вказано, що “от сущ. хохол, из праслав., от кот. в числе прочего произошли: укр. хохо́л, белор. хахо́л…”. Здається, коментарі тут зайві?
Ми – народ козацького роду, знаємо, що “хохол” – це про чуб, оселедець на голові у козака. Що пишуть для “вєлікіх русскіх”?
І тут, звісно, можна було би сказати, що на ілюстрації є качка і нічого дивного, але ж вона тут одна, біля неї корова, а звернення “вы, хохлушечки”, зневага відчувається?
Як закінчується ця історія?
Якщо на попередній сторінці півень був просто “как у наших у ворот”, то тут він у хаті, їсть собі біля печі. “Крупним” планом зображене маля, знову ж таки як і дитя, так і вишиванка у біло-червоно-блакитних відтінках. Але зверніть увагу, на цю вишивку. Вона більше схожа на російську народну косоворотку, яку носили чоловіки. На жаль, у поганій якості, але таку сорочку знайшла в мережі Інтернет, зі схожими візерунками навіть.
