24 лютого 2023 фотографиня Анастасія Чепрак відвідала мітинг в Осло (Норвегія) на підтримку України у війні з росією. Та відрефлексувала поетичні рядки Анни Люднової про війну крізь призму фотографії.
Так, мистецька лабораторія «Фото-поетичні рефлексії війни в Україні» триває. Про результати першого етапу, коли Анна писала вірші до світлин Насті Чепрак читайте у попередній статті.
За словами Насті, на мітингу в Осло було багато норвежців, які прийшли підтримати українців, навіть роздрукували гімн України та співали.
А чи вдається синтез двох видів мистецтва, коли спочатку досвід війни опрацьовує фотографиня через поезію і тільки опісля бере до рук звичний інструмент і створює світлини до віршів, – спостерігаємо далі.
життям
Їх обіймала подихами
Спільна ідея
Тому ніколи не бувало холодно
Навіть у потойбічні морози
Руки теплі
Бо тримають один одного
На поверхні
Хоч і каламутного,
Проте безкрайого моря
Коли чорне змішалося з білим
Як олія з водою
Звичайна фізика
І це давалось взнаки
Бо середину знайти …
Сом проковтнув кілька сторінок
Які мали би підказати читачам
Розв‘язку трагічної історії
Проте й початок був пошматованим
Тому навіть минуле з теперішнім
Торочили: земля не кругла
Замість того, щоб скласти
Дерево
І зітхнути життям.
Розплутувалися загублені рядки
Через зброю і гучномовець
Дивним здавалося це поєднання
Та було щось у ньому
З принесеного горобцями в березні
Під твоє вікно.
І постійно віддаляли вас
Трохи пазлів
Крихта за крихтою
Із тих недосягнутих крил
Які співали
Коли знаєш, що неодмінно
Картина складеться
Не без сторонньої допомоги
Але чужих раптом не стало.
та прірва між
Бо їм не зрозуміти.
Як це втрачати все?
Повертаючись додому, не бачити
Звичної серцю картинки.
Йти на могили
До тих, хто суспільство
Вразив своїм героїзмом
А тобі дарував шмат пустки
Всередині пережитого
Життєвого досвіду
Наскрізь понівеченого дірками
Війни.
І ти шукатимеш знайомі очі
Серед пересічних
І хотітимеш сильно, щоб
Хоча би на твоїй землі
Ніхто не ділив світ і людей
На «своїх» і «чужих»
І шукатимеш порятунку
В іконах
У степових океанах
Та замкнутих зеленню
Просвітках неба в лісах
Наздоганятимеш розуміючі погляди
На одне й те ж не складне питання
Без «не все так однозначно»
У мережі
Та чи доженеш?
Губитимеш
Дивуватимешся підтримці
Сторонніх людей
Ловитимеш смуток:
Як багато тих, хто тепер
Став тобі НЕзнайомцем
І в пустелі всіх подій
Триматимеш міцно в руці
Той терпкий клунок
І ще не скоро знайдеш
У собі всепрощення
До цілОго світу.
БО
ЇМ
НЕ
ЗРОЗУМІТИ.
А ти
Цінуй щомиті
Свій дірявий шлях
Із тисячами могил
Зі зморщеними мріями
І вір, що колись
Їх усіх нарешті пізнаєш ти
І зануришся в спокій з головою
Високо піднятою.
Незламної нації
Яка з будь-яким багажем
може пройти крізь
Віки.
мій південь
Я ніколи не думала,
Що південь так кровитиме мені
Серце
Очі наповнюватимуться сумом щодня
За безкраїми світанками
Босоніж прокладеними стежками
Вздовж річки й поля
Споглядання тисяч хмаринок
Зі своїми чудернацькими витівками
Степові простори розкреслені
В свідомості Свободою
Широтою Душі
Варіативністю
Постійним вибором
А десь між тим
Шлях до самого Себе
Знаєте, коли в ньому відчувається
Божественний супровід
Затишок, як у колі сім‘ї на кухні
Рано-вранці коли щойно повернулися
Із церкви на Великдень
І «Христос Воскрес»
Вигукують із кожного кутка
Звідусіль окроплені люди
Блакитним щастям,
Як угорі.
І погляди спрямовані
Не прямо
А крізь…
Людей.
Речей.
Подій.
Ти у позиції
Споглядача.
А не учасника.
Оцінюєш зі сторони
Кожен шурхіт
Але не вішаєш ярликів.
Усе буття – через
Прийняття і
Любов.
А які ще є
Істини?
мірило
Кожному з нас
Відмірено
Той дріб‘язок горя,
Який ми можемо пережити
Щоб потім повстати…
Нехай навіть із пекла руїн
Тілесних і душевних болей
А за ними… маленьке поле.
Із небесним горизонтом
І сходами до самого Бога.
Та між іншим
І посмішок чимало скрізь
Навіть з-під руїн народжуються
Свої фенікси.
У країни – нові герої.
Не ходи зі своїм мірилом:
«За що нам це?»
А запитуй лише
«Чому так сталося?
І
Що можу зробити сьогодні?»
За кожне серце, що б‘ється
Дякуємо щодня і щоночі
Козакам 21 століття.
Ти вистоїш. Ми вистоїмо.
Сила в єднанні.
Авторка світлин: Анастасія Чепрак.
Авторка віршів: Анна Люднова.