Що таке етнічний орнамент: чарівне оздоблення, додаткова нота чи щось більше? Насправді, у народній традиції він завжди виступає своєрідним кодом, котрий можна дешифрувати і в якому втілені давні уявлення про світ. Отже, перше, що слід знати: орнаменти  – це етнокоди до прочитання ментальності народу, його світогляду, світосприйняття.

 

Із фольклору

 

У народній культурі різнобарвну символіку можна зустріти всюди – починаючи від одягу та закінчуючи посудом. Звісно, групи орнаментів формують глибокі, сакральні сюжети, котрі люди, приналежні до того чи іншого етносу, не створюють штучно, намагаючись дешифрувати стібочки вишивки на сорочці. Це генокоди, що закладені у кожному з нас на рівні ментального досвіду, звязку з предками (навіть якщо ми самі про це і не здогадуємося). І під час перенесення сакральних сюжетів на сучасний одяг із авторською інтерпретацією певні елементи втрачаються. Так, руйнується цілісність кодів, котра формувалася сторіччями. Тим паче, коли йдеться про переосмислення орнаментів іншого народу, до якого сам не причетний, як-от у випадку з дизайнерами Valentinо. Саме тому пропоную розглянути лише окремі елементи, представлені у сукнях та костюмах колекції, провести паралелі з українською автентикою та, зрештою, спробувати дати собі відповідь на питання, поставлене на початку (у контексті роботи Valentinо): «Що таке етнічний орнамент: чарівне оздоблення, додаткова нота чи щось більше?».

 

Отже, перед нами постає центральне зображення на сукні – образ світового дерева, міфологеми межі, характерної для багатьох народів. В українців це дерево утілювало в собі уявлення про троїстість світу, де коріння – підземне царство (потойбіччя, Нав, світ мертвих), стовбур – земне життя (Яв), крона – небесний світ (вирій, рай, Прав). Так, дерево обєднує минуле, теперішнє і майбутнє, стоїть поза часом і простором, є центром світу, є самим Всесвітом.

 

Цей образ можна зустріти в орнаменталістиці починаючи від вишиванок і закінчуючи килимами. За своїм походженням він сягає сивої давнини, адже трапляється ще у трипільській культурі (5 тис. до н.е. – 2650 р. до н.е.).

1-2 – рушники з Вінничини, 20 ст. 3.  Дерево життя у трипільців. 4. Вишивка Поділля.

 

Також дерево життя зустрічається і в текстах, і в обрядовості українців (досить згадати лише гільце, що є атрибутом весільного дійства). Більше того, на цю міфологему межі натрапляємо й у сучасному фольклорі, зокрема у розповідях про сни (оніричних наративах), у графіті. Так, іпостасі її прояву у текстах можуть бути різними: ліс, сад, жіночі і чоловічі дерева (де до перших традиційно відносяться вишня, яблуня, до других – дуб, явір та ін.). В орнаменталістиці також цей образ з часом дещо заступає образ Берегині, Матері, котра зберігає виразні рослинні елементи, та Вазону, що символізує уже Дерево Роду. Вазони характеризуються поліваріантністю, залежно від краю.

 

Івано-Франківщина

Писанка. Вінницька обл.

Писанка. Львівщина

Повертаючись до представлених етномотивів у колекції Valentino, звернімо увагу на оздоблення країв сукні, де рослинним орнаментам також можна знайти українські відповідники.

1. Петриківський розпис. 2. Трипільський орнамент «вода втекла»

Яворівська вишивка, Львівщина

У цьому оздобленні спідниці бачимо поєднання трьох стихій – води (хвилясті лінії), землі (дві рівні горизонтальні лінії), та вогню (представлена солярність квіткою-ружею (рожа, троянда), круглими ягодами). Ця єдність виражена і червоно-синьо-чорною колористикою.

 

Крім того, дивлячись на орнаменталістику, потрібно бути особливо уважним до символіки чисел. Цифри тут не трапляються випадково. Переважно, це числокод 3 (та кратні йому) як символ життя, єдності чоловічого (1) та жіночого (2) начала; вісім як символ вічності, безперервності буття. Власне у вищезгаданому прикладі маємо ружу, у якої вісім пелюсток та квітки з трьома пелюстками, тощо.

 

Не менш глибокими та змістовними є орнаменти одного з костюмів колекції Valentino. Нас цікавитиме, насамперед, спідниця.

 

Меандр привласнили греки?

 

Можливо не зовсім одразу, проте впадає у вічі лабіринт, зображений на спідничці, чи не так? Цей символ розпочинає свою історію ще з часів Мізинської стоянки (с. Мізин, Чернігівщина, пізній палеоліт, де вперше зустрічається меандр, який згодом зявиться у Греції) та Трипілля (спіраль). Значенням лабіринту чи «трипільської спіралі» можна вважати вічний рух, коловорот життя і смерті, який не має початку і кінця. Це також символ Всесвіту, адже всі галактики мають спіральну будову, символ сонця і світла.

 

1. Петриківський розпис. 2. Трипільська «спіраль часу». 3. Трипільський символ «оберіг». 4. Символ “око” (чи “бачити”) у трипільців

Мізинська стоянка, пізній палеоліт. Браслети, виготовлені з кісток мамонта з меандром

Очіпок вишитий. Житомирська обл. Поч. ХХ ст.

 

Мендр, спіраля, лабіринт утілюють у собі також образ змії, вужа. В українців існував культ вужа як охоронця сімї, дому, носія світла і добра. Так, він міг жити під порогом хати чи під піччю, його сприймали як охоронця сімейного вогнища, годували молоком і ні в якому разі не шкодили йому. Крім того, вуж також повязаний із культом води, плодючості землі. Адже, у словянській міфології вуж – син Води і Місяця, священна тварина. Тому не випадково вважалося, що змії зявляються навесні допомагати землеробам. Як і птахи, вони в українській міфології мають власний вирій, проте підземний, де зимують. Також люди вірили, що ті вужі, котрі когось укусили, не допускаються до зимування у вирій.

 

Сонячність, архетип вогню, втілений у символіці орнаментів, зустрічаються і в іншому одязі колекції. Хрестом також позначається сонце, небесний вогонь, світло.

 

Традиційно, вважається, що із прийняттям християнства приходить до нас символ хреста. Так, безсумнівно, цей символ, що втілює у собі архетип вогню, заміняє свастичні орнаменти та власне коло як зображення сонця, проте хрест зустрічається уже в трипільській культурі зі значенням «навсебіч».

Орнамент часів Трипілля

Крім того, первісно хрест уособлює життя: вертикаль – чоловіче начало, батьківське, горизонталь – жіноче, материнське, а їхнє поєднання утворює третю силу –  синівську (сам хрест). Звичайно, сонце, коло, хрест як іпостасі міфологеми межі – вогню, зустрічаються й у багатьох інших народів світу, для яких характерною є солярність.

Трапляються хрести, вписані у ромб, і на сході, і на заході України, котрі також використали дизайнери Valentino.

Сорочка, Харківщина

Сорочка, Закарпаття

 

Трохи про ромб

 

Із хрестом розібралися, а як щодо ромбу? Ромб також є надзвичайно архаїчним знаком, що символізує плодючість землі і здатність людини продовжувати рід. Вважається, що він поєднав у собі чоловіче та жіноче начало, де в праукраїнському розумінні три кути ромба тримає жінка (як три кути будинку), а лише четвертий – чоловік, який завершує цілісність.

Трипілля: 1) «зберегти, зберігати»; 2) «звязок, разом, єдність»; 3) «навсебіч»

Можемо помітити у костюмі й цікавий знак ромбу з гачками (вусиками), який називають «жабою», що також символізує плодючість. Адже цю тварину в прадавніх віруваннях повязували з небесною вологою, яка дає життя. Крім того, ромби в українській орнаменталістиці не зустрічаються пустими, вони повинні бути обовязково заповнені, як засіяне поле, як символ обробленої землі, достатку і благополуччя. Так, ромб вишивала молода на весільній сорочці як символ продовження роду. Незважаючи на те, що він є знаком землі, це і символ Духу, світла, адже, як і хрест, має чотири лінії.

 

Натрапляємо і на трикутник, використаний Valentino поруч із ромбом, який символізує троїстість світу (уже згадували) та три стихії – повітря, воду, вогонь. Деякі дослідники вважають відповідником цього знаку – тризуб. Крім того, повязують трикутник із образом Святої Трійці.

Рівненщина, поч. 20 ст.

 

А незамкнуті трикутники, так звані «шеврони» символізують чоловічу, духовну сутність (вершиною вгору) і жіночу, матеріальну (вершиною донизу).

 

Цікавою для осмислення є і спідничка з вищезгаданого костюму Valentino.

1. Трипілля, знак «табу». 2. Трипілля, «межа». 3. Трипілля, «дерево»

Рівненщина, 20 ст.

 

Напевно найперше, що приваблює увагу, – орнамент, у якому утворюється розходження між двома трикутниками. Його називають «колодязь», який є символом звязку між двома світами. Він часто зустрічається й у фольклорних текстах як одна із форм міфологеми межі, води. Крім того, бере свої витоки з трипільської культури, де не випадково означає «межа».

 

Так, розглянувши невелику кількість етнічних орнаментів, ми уже маємо змогу інакше дивитися на той чи інший народ. Проте, звісно, за дешифруванням кількох символів не може стояти цілісне осмислення ментальності народу, тим паче такого давнього, як український, його генокоду. Отже, повернемося до питання, поставленого на початку: «Що таке етнічний орнамент: чарівне оздоблення, додаткова нота чи щось більше?». Звісно, якщо шукати відповіді у контексті колекції Valentino, то вони можуть бути суперечливими. Влітку 2015 – словянські етнічні мотиви у вбранні, а в 2016 році – африканські мотиви в одязі та знову ж таки словянські у вишиванках. Сама дизейнерка модного дому, Марія Грація Кьюрі, коментує це так: «Ми вважаємо, що найбільшим успіхом у нашій роботі є те, що за допомогою моди ми можемо донести до людей світу своє покликання бути толерантними відносно кожної окремої особистості. Ми можемо стати краще, поважаючи інших і приймаючи інші культури та традиції».

 

Безсумнівно, перенесення сакральних сюжетів, закодованих на рушниках, килимах, писанках, сорочках із авторською інтерпретацією на сучасний одяг маркує, насамперед, втрату цілісності та автентичності цих сюжетів. Проте, а чи сам факт наявності українських орнаментальних кодів у колекціях всесвітньовідомих дизайнерів, зокрема Valentino, не розширює географію їхнього буття, продовжуючи, тим самим, існування у часопросторі? Не натякає цілому світові: «Я є і завжди був, самобутній давній народ зі всесвітньозначимою культурною спадщиною»?..

 

Авторка: Анна Люднова, 2016

Поділитися в:

2 коментарі на “Українські етнічні орнаменти у колекції Valentino”

Коментарі закриті.