Аня Таран – інфлюенсерка, блогерка, підприємиця в мережевому маркетингу, мама двох дівчаток. За нею цікаво спостерігати, тому що вона не показує ідеальну картинку свого материнства та життя, а лише реалії.
📌батьківство, принципи виховання … та багато іншого.
– Є дуже багато міфів і стереотипів про блогерів. Я назву тобі три, а ти або підтверди, або спростуй. Блогери нічого не роблять, працюють 1-2 години на день і гребуть гроші лопатою.
– Усе неправда. Починаючи від маленького блогера й закінчуючи мільйонником. Це постійна залученість. Але якщо ти маленький блогер, то ти це все виконуєш сам, а якщо ти великий блогер, то працює команда, і ти вже купуєш чийсь час, щоб вони тобі допомагали все краще «упаковувати». При цьому ти за усім слідкуєш, контролюєш, платиш їм зарплату. Тобі потрібно розуміти, з чого ти будеш утримувати цю команду. Це теж не все так просто. Це вже як бізнес-план, а не хобі, як у нас з тобою. Ми обидві працюємо самі.
– Я думала, можливо у тебе є якісь помічники, відеографи, фотографи…
– Це разові замовлення, коли я бачу, що взагалі не встигаю. Я лише двічі співпрацювала з кимось за тих п’ять років, що вже веду блог.
– Ще один стереотип: блогеру не потрібна освіта. Що думаєш стосовно цього?
– На жаль, так думають підлітки. Якщо копнути глибше, то виявиться, що блогеру потрібно бути освіченим, щоб вміти висловити свою думку. Маю на увазі не диплом, а саме бажання і прагнення до розвитку. Звісно, якщо блогер отримає диплом економіста, але не буде торкатися економіки в своєму блозі, то цей диплом йому не допоможе. Але людина має бути всебічно розвинена, грамотна, вміти аналізувати й перевіряти інформацію. Якщо ти називаєшся блогером чи інфлюенсером і висловлюєш свою думку, за це тебе і цінують. Саме за твою позицію відносно чогось.
Взагалі, блогер – це як одна із позицій твого життя. А ще освіта ніколи не буває зайвою. І не важливо, скільки тобі років.
– Але освіта – це ж не завжди про 4 чи 6 років університету.
– Саме так. Я і про різні курси, наставництво, менторство. Зараз існує багато можливостей. Можна отримати освіту навіть дистанційно. Це не обов’язково може бути університет. Але у нас на сьогодні склалась така думка, що університетська освіта має бути.
– Ще один стереотип: блогери все роблять напоказ, а насправді у них дуже вередливі діти і нехороші стосунки з чоловіками.
– Мені здається, все залежить від блогера. Тут не можна косити всіх під одне. Я думаю, що якийсь певний відсоток таких є. Не через те, що людина хоче показати лише гарну картинку, а просто через свою неготовність показати, що от так діти роблять, чи що стосунки з чоловіком саме такі. Тому здається простішим показати ідеальну картинку, ніж розказати про те, що болить, на мільйонну аудиторію. Часто людина сама боїться собі зізнатися, не знає, як покращити той стан речей, що склався. Блогер показує лише те, що готовий показати й обговорити зі своєю аудиторією.
– Від себе додам, що й підписники не завжди готові це слухати й бачити. Вони можуть сприйняти це як ниття чи негатив. Адже вони заходять в Інстаграм, щоб відпочити, тож їм, можливо, це і недоречно. З іншого боку, ти є прикладом блогера, який не ідеалізує картинку свого життя. Ти кажеш: «Я – жива людина, така ж, як і ви». І це дуже чіпляє.
– Власне, те, що ти показуєш, ти повинна вміти відстояти. Не у всіх є на це бажання й ресурс. Та й не всі знають, як це зробити, бо це вже історія про власні кордони.
– Тим паче, що інколи люди в соцмережах взагалі забувають про їх наявність. Я б хотіла перейти до більш серйозних питань. Можливо, наше інтерв’ю побачать блогери-початківці, люди, які хочуть розвивати блог, але не розуміють, що робити та з чого варто почати. Тож розкажи, як ти набрала свої перші 10 000 підписників? Які були етапи розвитку, шляхи? Скільки це зайняло часу, грошей?
– Мій шлях насправді дуже довгий. Я не починала рік-два тому. Це почалося ще 5 років тому. Тоді я просто писала пости, виставляла фотографії, і люди приєднувались через хештеги, рекомендації. Сторіз тоді ще не було. На той час майже не було конкуренції серед блогерів. Так я набрала близько 6000 підписників. Далі все це сповільнилося, і ми з такими ж завзятими дівчатами, як я, вирішили влаштовувати марафони. Таких «мамських» марафонів у нас було 5-6 підряд. Це колосальна віддача: ти придумуєш завдання, кожному відповідаєш на пост, коментар… Тоді ми мали по 200-300 учасників, і кожному хотілося приділити увагу. Адже ми розуміли, що повинні комунікувати з людьми, щоб вони захотіли з нами залишитись надалі. Це діяло, з’являлась активна аудиторія, що готова спілкуватися. Ми придумали головний подарунок, просто дрібничка, символічний. Пачка цукерок, чи щось таке.
Далі я провела ще два своїх марафони. Це «Згода на пригоди», де я описувала усі красиві місця України, та про буденне щастя, якщо я не помиляюся. Завдяки цим марафонам додалося 1000-2000 підписників.
Мінус таких марафонів у тому, що це повільно та дуже затратно по часу, хоч і дієво. Під час марафонів люди відмічають тебе в постах, тепер вже є можливість відмічати в сторіз. Завдяки завданням, що дають на марафоні, у людей з’являється тематика для написання постів. Такий спосіб був дієвим, доки під час карантину не з’явилося безліч різних марафонів.
Я також брала участь у марафоні від Леоніда Мартинчика, але там мені треба було за участь заплатити гроші. На той час стати спікером можна було за 1500 грн. Тоді я розповідала про те, як фотографую дітей, про блог. Це теж привабило підписників, хоча це була платна інтеграція.
Також я купую рекламу в блогерів. Перед такою співпрацею важливо зрозуміти, наскільки це «твій» блогер, щоб гроші не пішли на вітер. Реклама у блогерів з класною аудиторією починається від 1500 грн до 5-ти, 7-ми… Але я таку дорогу рекламу ніколи не замовляла. Я кажу, що я дуже «скупа для Інстаграму», мені дуже важко вкладати в нього гроші. На початку я взагалі не розуміла, чи варто щось сюди вкладати. Для мене блог був як хобі: є та й є, чудово. І досі не можу ризикнути вкласти якусь велику суму, щоб це мені щось принесло. Мій вибір – повільно, але точково, і з тією аудиторією, з якою ми маємо спільні погляди і спільний розвиток.
Зараз я розглядаю варіант просування через свої вірші. Я пишу їх, прошу аудиторію поширювати та просуваю через таргет.
– То реклама у блогерів все ще ефективна і дає хороший фідбек? Адже зараз все частіше можна почути відмову від блогера рекламувати твій особистий блог попри те, що він і класний.
– Блогер має розуміти, що той блог, який його просять прорекламувати, буде цікавий його аудиторії. Я теж відмовляю і не всіх беру на рекламу. Один із найдієвіших способів реклами – коли ваша аудиторія поширює ваш контент. Варто подумати, чи хотіли б ви поширити такий контент, який ви створюєте.
– Скільки тисяч підписників у тебе було, коли ти отримала свою першу рекламну колаборацію?
– Це був бартер, але я не пам’ятаю, що це було. Здається, шампунь для волосся та ополіскувач. А підписників було мало, чи 1500, чи 2000… Тоді все залежало від живої активної аудиторії. Навіть з такою маленькою цифрою підписників вже можна було розраховувати на рекламні інтеграції. Були іграшки, одяг для дітей… Я навіть не могла подумати, що на цьому можна заробити гроші, працювала по бартеру.
– Блогер і інфлюенсер – це одне й те ж саме?
– Я б розділила ці поняття. Блогером може бути і той, хто знімає танцювальні тренди в тік ток, а інфлюенсер – це той, хто має свою позицію й не боїться її відстоювати та пояснювати, чому він думає саме так.
– Лайфхаки для блогерів-початківців.
– Спочатку потрібно проаналізувати себе. Відповісти собі чесно: хочу косити бабло; хочу бути почутим, хочу показати свою сім’ю. Що тобі це принесе? Що ти хочеш отримати?
Наступний крок: що ти можеш дати людям? Що є в тобі такого, що робить тебе тобою, а не копією решти блогерів? Підписники хочуть індивідуального, корисного, є попит і на смішне та естетично привабливе. Не бійтеся бути собою, знайти свою нішу. Те ж материнство можна показати зі сторони, з якої ще ніхто не показував.
– Але як бути собою і одночасно орієнтуватися на ЦА?
– Я не орієнтують на ЦА, а лише на себе. Я не хочу в цій гонці втрачати себе чи підлаштовувати настрій або життя під потреби ЦА. Звісно, можуть сказати, що ти занадто інтелектуально вееш блог, чи що ниєш, але можуть і написати подяку за те, що ти показуєш все без прикрас і допомагаєш людям зрозуміти, що вони такі не одні, що ментально ви разом і твій блог їх надихає. Думайте не про те, що хто подумає, а про свої почуття у той момент, коли ви публікуєте пост. Завжди питайте себе: я граю роль чи ні?
Наприклад, кілька тижнів тому я захворіла й з’явилась в сторіз Інстаграму не нафарбована, з цією «мамською» дуькою на голові. І коли я це роблю, розумію: я дозволяю собі мати такий вигляд, і мені від цього нормально. Не потрібно фарбуватися, переодягатися, робити укладку. А деякі не дозволяють собі бути собою й показувати життя як воно є. Хтось напише: «Фу, немита голова». А ти: «Дякую, я знаю». І тебе це не зачепить. Ось що значить – бути собою. Ти повинен бути готовий до критики, і не завжди конструктивної, бути стресостійким та реагувати на все з оптимізмом, а інколи навіть трохи з іронією.
– Ти займаєшся мережевим бізнесом, а саме ефірними олійками від компанії «Дотерра». В тебе є телеграм-канал, де ти розповідаєш про ці олійки. Розкажи і нам.
– Ми інколи проводимо бранчі на цю тему, де годину-півтори розглядаємо різні ефірні олії та розповідаємо, як ними користуватися тощо. Чому саме ефірні олії й «Дотерра»? Це американська компанія, олії якої можна вживати в їжу. Взагалі, ці олійки – це дума рослини, її основа. Це саме та есенція, яка з допомогою парової дистиляції вміщується в такі маленькі баночки і дуже багато продукції потрібно, щоб цю олію отримати. Наприклад, 15 мл ефірної олії лимону – це 75 лимонів.
Ефірні олії можна використовувати при перших симптомах застуди, або і для краси. Ви просто не уявляєте, скільки різноманітних ефірних олій є в складі вашої косметики. Вони підтримують вологість шкіри, заживляють її, допомагають у регуляції тощо. Мені ефірні олії допомагають зняти головний біль, одного разу я навіть вилікувала ефірною олією ячмінь! Для мене це був шок. Чайне дерево, лимон використовую під час прибирання вдома, адже знаю про його властивість вбивати мікроби та віруси.
Я веду канал, адже хочу, щоб про ефірні олії дізнавалися українською, адже є тільки на англ.. і рос. література. Я перекладаю інформацію, розписую, що і як використовую сама. Зазначу, що ті олії, які продаються в аптеках, навіть не бажано наносити на шкіру. Олії мають бути натуральними, щоб їх можна було наносити на тіло і тим більше вживати в їжу. Звісно, така натуральна олія недешева. Вона може замінити деякі пігулки, але заграватись не треба, особливо якщо погіршення здоров’я вже значне.
– Само собою в цій справі не працюється. Ти все одно маєш спілкуватися з людьми, з командою, будувати стосунки з ними. Дізнаєшся за продукти, відвідуєш зустрічі, чи проводиш їх. Уяви, скільки часу займає провести зустріч. Треба зібрати людей, провести з ними комунікацію, домовитися із закладом, провести зустріч, мати цей сундучок із олійками, володіти інформацією про них. Тому я не включаюся в це настільки сильно, як відчуваю, що могла б включитися. Від чого ж можна отримувати гроші? Від того, що ти будуєш свою команду, яка теж користується цими ефірними оліями і ти отримуєш класний продукт, який тобі не соромно продавати й користуватися. Але це має бути робота команди, яка любить цей продукт. Якщо людині не подобається ефірна олія, то нічого не вийде з цього.
– Які у тебе є основні принципи у вихованні дівчат?
– В своєму блозі я висвітлюю тему батьківства як такого, не лише материнства. Тому я виділяю не особисто мої, а наші з чоловіком принципи виховання доньок. Ми не б’ємо дітей, можимо підвищити тон голосу, щоб дівчата звернули на щось увагу. Я завжди кажу: “Мама не залізна”. Ми ніколи не обманюємо. В нас немає секретів, ми говоримо про речі так, як воно є. До прикладу: померла Буся. Ми так і кажемо, розповідаємо, чому це сталося. Фраз типу: слухайся, бо зараз дядько-поліцейський забере, теж немає. Ми будуємо стосунки на правдивості, а також пояснюємо дітям причинно-наслідкові зв’язки. В розумних цілях ми дозволяємо дівчатам багато чого, але контролюємо, щоб вони не нашкодили своєму здоров’ю і кордонам інших людей.
– Яка твоя думка про сексуальне виховання дітей? Коли потрібно починати про це говорити?
Почнемо з того, що дитина повинна розуміти, як називається кожна частина її тіла. Соломія, якій зараз п’ять, питає про свої частини тіла. І ми їй пояснюємо: ось твої груди, а це твій сосок. Це сіднички, а ось це – анус. Кажу: “Треба гарно помити анус”. І для неї це слово не смішне. Тобто я називаю речі своїми іменами. Для чого? Якщо не дай Бог її хтось образить, чи станеться ще якась ситуація, вона могла нормально пояснити, що і як з нею сталося, називаючи все своїми словами. Це ми робимо за допомогою книжок. Питань: “де я взялась і звідки?” вона ще не ставить. Все має бути поступово. Дитина дорослішає, починає запитувати – значить, тоді і треба про це говорити. Чим більше дитина знатиме про своє тіло, тим краще для неї.
А ще у нас є “правило трусиків”: того, що сховане під трусиками, ніхто не має права торкатися, окрім батьків, виховательки і лікарів (за згодою батьків). Але якщо тобі неприємно, ти маєш про це сказати, бо може траплятися різне.
Коли діти бігають абсолютно голі на пляжах, це теж не добре. Пісок чи вода може потрапити в піхву, а в їх чистоті ніколи не можна бути впевненим. Тому варто вдягати якісь легенькі трусики – продукція на сьогодні доступна.
Якщо надумаєте вести блог, то будьте собою, придумуйте щось цікаве по контенту і фото. Але найголовніше – не вдавати того, ким ви не є. Адже тоді це пеертвориться на одну з неулюблених робіт, які ви силуєте себе робити, віддаючи купу енергії й не отримуючи нічого взамін.
Щодо олій – користуйтесь, дізнавайтеся. Це набагато крутіше, ніж здається. Є навіть ефірні олії з феромонами, що допоможуть відкрити вашу жіночність. Можна прокачати багато моментів, саме емоційних. Наприклад, можна по-новому відкрити свою жіночну сторону завдяки квітковим ароматам. Сьогодні ми живемо у час, коли жінка мимоволі має час від часу вмикати в собі чоловіка, але треба вміти повертатися до жіночого начала й не забувати, хто ти.
Щодо стосунків та батьківства: не беріть на себе усе виховання дитини. Розділяйте це зі своїм партнером, запитуйте про його думку. Часто здається, ніби мама знає краще, але у дитини є батько, який теж має право на думку. І здебільшого ця думка має сенс. Колись підписниця написала мені, що їй не подобається, як чоловік проводить час з дитиною. Але ж він вкладає в це свій сенс та бачення, і у цього спілкування зовсім інша атмосфера. Так, він не читає з дитиною, не пише прописи, але це теж класно.
