тоді їхній танець
нарешті набуде сенсу
Пройти повз головних новин літературного світу? Ні, команада ArtMess просто не може. Особливо коли (на нашу скромну думку) подія важлива, тому що йдеться про справедливі відзнаки.
Цьогоріч у міжнародному конкурсі “Гранослов” перемогла Олена Бодасюк зі своєю збіркою поезії. Яку тепер готують до друку. А ми хочемо трішки розповісти про авторку та поділитися її творчістю. Надихаємося та чекаємо на вихід у світ збірки “Якою буде твоя відповідь?”.
Олена Бодасюк — 1993 р. н., м. Київ. Дослідниця супрематизму Малевича і сучасної верлібрової поезії, неодноразова учасниця Мистецького арсеналу та «BookForum». Лауреатка низки літературних конкурсів («Гранослов», «Смолоскип», «Pro Patria!», «Урба-перехрестя», «Хортицькі дзвони», «Віршована мелодія», «Перо золотого птаха»). Учасниця мистецького колективу «IDentity project», співавторка поетичного зіну «Логографічна поезія». Авторка поетичної збірки «Якою буде твоя відповідь?».
Зі збірки «Якою буде твоя відповідь?»
Янголопад
подивися на небо – сьогодні янголопад
білі цятки летять
обертаючись рудим градом
(їм казали триматися
та вони розтискали пальці
і тепер в кількох кроках від прірви
а були за коротку думку від злітної смуги)
синоптики прогнозують –
завтра знову можливий янголопад
той хто знав
де добро а де зло
тепер ні в чому не певен
(на божественній клавіатурі відсутня крапка
і Бог ставить кому за комою
кому за комою –
янголи падають
падають
падають)
що чекаємо від людей
якщо навіть сонце згасає
що чекаємо від людей
якщо навіть янголи зраджують
що чекаємо від людей
якщо навіть
Богові
боляче.
Без обличчя
хочеш поглянути їм у вічі
та не можеш
бо ці люди без облич
хочеш закричати їм у вуха
та не можеш
бо ці люди без облич
хочеш почути їхню відповідь
та не можеш
бо ці люди без облич
хочеш поглянути закричати почути
та не можеш
бо ти – така сама людина
і в тебе немає обличчя.
Танцюристи
тополиний пух –
душі
які кружляють в останньому танці
і не хочуть
щоб їх забували
і чекають на день
коли багатолика війна
назавжди закриє
кров’ю налиті очі
тоді липкий страх
засохне
розвіється попелом
тоді їхній танець
нарешті набуде сенсу
(але навіть тоді в нас ніхто не відніме спогадів).
Народження вічності
у твоїй душі
оселилися
білі ворони
у моїй
чорні голуби
відбивають крилами
ритми всесвіту
поки Творець
обтрушує руки
від космічного пилу
а бенгальскі хвости комет
засліплюють очі планетам
на тонкі мерехтливі вії нової ери
спадає
вічність
тут між тиском минулого
і майбутньою невагомістю
залишається трохи місця
для вітру.
Світ
весною під дотиком сонця
впадуть найміцніші мури
влітку від подиху вітру
розтануть табу і тиша
восени із шуму
народяться голоси
найгучніші впадуть на землю
стиглими яблуками
взимку ітимеш
крізь хуртовину багатоголосся
а одного ранку помітиш
як візерунком на склі розцвітає
твій власний
гОлОс
такий досконалий
як коло
як світ
у якому чотири сезони.
Автор тексту: Редакція ArtMess.
Вірші та фото: Олена Бодасюк.