Пісня «МИ КОЛО! WECOIL!» від українського гурту «OT VINTA» наповнена глибокими сенсами. Але чи можемо ми прочитати всі символи і знаки, використані у кліпі та пісні? Чи може сучасний українець декодувати те, що закодоване у народному слові, танці, жесті і нині стає частиною масової культури?

 

Центральним символом відеороботи стали стародавні жорна, знайдені під час археологічних розкопок у Рівному (таємничому місті Суренж). Так, перед нами – жорна (всередені яких – зернята) з чотирма палицями, ніби променями, які протягом пісні періодично крутять співаки, рухаючись по колу. Насамперед, це символ часу, циклічності та разом з тим – вічності людського буття. Розглядаючи його змісти, слід відштовхуватися від декодування кола та руху по колу.

Коло не використовується у танці, як окраса, а має власний глибокий символізм. Це імітація сонця, втілення архетипу вогню, власне солярність, характерна для української культури. А рух по колу – своєрідний коловорот життя і смерті (народження=смерть=народження), тобто циклічність, безперервність людського буття. Так, наші предки вірили в нерозривний звязок із усіма членами роду, зокрема з тими, кого вже давно не стало. Вони сприймалися, як охоронці та покровителі.

Більше того, деякі фігури танцю “От Вінта”, що мають за основу коло,  нагадують трипільський символ родового гнізда. Тому, коло – це ще й тісний звязок із предками свого роду.

«Хороводимо коло: то до неба, то додолу. Прийди, прийди, прийди до нас, МИ КОЛО», – гучно лунає із вуст співаків, супроводжуючись ходьбою по колу, летючими танцювальними рухами, власне стрибками увись (протиствалення верх/низ характерне для нашого фольклору). Тут натрапляємо на гру слів, у пісні є коло, але і звернення до Миколи, власне до святого Миколая. І не випадкове, адже, вважається, що первісно Коло/Хор/Яр/God/Бог/Біг – це також імя бога.

А «хороводили коло» українці завжди. Це зустрічаємо у давніх веснянках «Подоляночка», «Кроковеє колесо», крім того, коло як основа спіралі утворюється у веснянках «Шум», «Кривий танець». Та, сучасний танок, який постає у відеороботі гурту «OT VINTA» більше нагадує таки «Кроковеє колесо», у якому коло довкола кола уособлює зародження земного світу, оновлення. А відношення між колом та центром виражає спіраль – символ безперервного бігу сонця, у випадку із жорнами (де в центрі маємо зерно) – ще й символ родючості. «Будемо жати – будемо жити», – наголошують співаки.

Народний ансамбль «Роксоланія». Танець «Кроковеє колесо»

Також натрапляємо на коло, вписане у квадрат, який нагадує так званий квадрат Сварога, що уособлює єдність різних форм Всесвіту.

Це чи не найпотужніший язичницький символ, що дійшов до нас. Первісно уособлює заступництво головного бога Сварога і його дружини Лади-Богородиці та їхніх дітей – Перуна і Даждьбога. Це поєднання двох архетипів – вогню та землі (поле, що символізує мати-землю). Це і чотири сторони світу, пори року, пори дня… Зрештою, це символ стабільності та досконалості. Проте, у кліпі помітним є збереження символу хреста, навіть коли мова йде про квадрат, де хрест також є знаком сонця, вогню.  Так, поєднання язичницького та християнського є характерним для українського народу.

 

Коло – це й уособлення сонця, що підтверджується і на рівні тексту пісні: «Сонце світило, життя нове родило. Так воно буде, так було. Не спинити коло». Більше того,в народі існувало навіть повіря про те, що сонце танцює, тобто обертається подібно до колеса чи жорна (схід і захід сонця).

 

Протягом усього відео, натрапляємо на безліч різних фігур, що мають у своїй основі солярність.

Учасники разом із елементами жорна утворюють 8 ліній-променів, це схоже до орнаменту восьмикутної зірки та рожі, які зустрічаються в народному одязі, на рушниках, килимах, писанках, тощо. Тут вісімка втілює вічність.

1. Рушник. Полтавщина. 2. Рушник. Лівобережна Черкащина. 3. Килим. Східне Поділля

Про сонце, вогонь і землю згадали, та, в пісні зустрічаємо ще одну стихію – воду: «Там, де замело, буде жити джерело. Так воно буде, так було. Не спинити коло». Річ у тім, що вода у нашому фольклорі, втілюючи жіноче начало та використовуючись під час обрядодій, народних магічних ритуалів, також є символом руху часу та долі, життєдайної сили.

 

Так, мова йде не про різні прояви та погляди на існування стихій у фольклорі. А про існування архетипів, насамперед, вогню, води та землі у різних формах, закладених у народній свідомості українців, від Трипілля (5 тис. до н. е.) до сьогодні: «Так воно буде, так було. Не спинити коло».

 

Звісно, коло, жорна, власне сонячність у народних віруваннях та світогляді українців можна згадувати та осмислювати так само циклічно, безперервно, вічно. Але говорячи словами класика, хотілось би додати єдине: «Мало – бачити, мало – розуміти. Треба  ЛЮБИТЬ».

 

Авторка: Анна Люднова, 2016

Поділитися в: