Із чого розпочати так званий “гачок” до цього відгуку на виставу? А що якщо ми скажемо просто: ідіть на “7 розгніваних джентельменів”, тому що цей спектакль яскраво демонструє тенденції розвитку сучасного драматичного театру в Україні? Ні, не так. Можна простіше: хто хоче сміятися півтори години та захоплюватися грою акторів? Вимкнути мозок в стилі “продумування”: що буде завтра, післязавтра, куди піти, що купити, “а чи на своєму я місці”… Просто бути тут і зараз, у моменті. Це все дійсно можливо, як виявилося. У просторі театру Актор. 

Ми вже традиційно не будемо розкривати всі деталі сюжету, але зупинимося на аналізі важливих речей. 

 

Залучення сучасних технологій 

 

Вистава розпочинається нестандартно, не з монологів-діалогів акторів. А з того, що вмикається телевізор і глядач слухає новини. Телеведуча розповідає про місцеву зірку, яку врятували від побиття. Якась сумбурна новина і ти ще не знаєш, на що очікувати. 

 

А далі перед глядачем – бар із цікавою назвою “Наївний олень”. Телевізор на сцені – не єдине, що можна охрестити лейблом “сучасні технології”. Надалі протягом всієї вистави будуть і розмови по телефону акторів, і зйомка подій на свої смартфони, селфі. Але головне – інше. 

 

Перформанс та хепенінг 

 

Простір театру Актор особливий, затишний та комфортний насамперед тому, що тут досить компактно і режисери намагаються “стерти” будь-які межі між глядачем та актором, виставою з її награністю та життям, сценою та глядацькою залою тощо. 

 

Тому виконавці виходять із тих самих дверей, в які зайшли глядачі до зали. Не з-за куліс, як це відбувається в класичному театрі. Почасти посеред вистави актори поруч із тобою. Ходять, бігають між рядами. Це не ті “зірки”, які недосяжні, десь високо, на пєдесталах. 

Більше того, актори часто звертаються до глядачів. А останні, не довго думаючи відповідають. Тому тут з’являються і елементи імпровізації та хепенінгу. Тобто, якщо під кінець вистави, на ваше прохання, вам зі сцени принесуть актори чарку “зігріваючого”, озвучать тост, а ви познайомитеся з кимось із сусіднього ряду, не дивуйтеся. І таке можливо. Якщо до вас підійде актор в четвертий ряд і щось запитає протягом вистави, теж нічого особливого. Будьте готові, що ви не просто глядач, але й учасник всіх подій. 

 

Дещо про події 

 

Вистава “підкуплює” з першої хвилини талановитою грою акторів, монологи яких якщо знімати, то це кожен кадр – нова емоція та вираз обличчя. Від цього – очей не відірвати. Але трохи про події вистави. 

Весілля одного з головних героїв (тут немає головного, їх 7, і образ кожного розкрито на 100 %) зривається, тому що його Аліса каже “ні”, а вірніше: “Це було б не гречно.. моє серце належить іншому». І тут, зверніть увагу, на слово “гречно”. Мова сценарію взагалі дуже яскрава та цікава: це колоритна українська. Ніби ти потрапляєш в кінотеатр на якийсь відомий блокбастер, де є гумористичні моменти, перекладені архіталановито. Така-от асоціація. Так, тут багато лайки, нецензурної лексики та розкрита тема взаємостосунків “чоловік-жінка” в усіх контекстах, зокрема сексуальному. Актори використовують веселі фрази аби замаскувати буденні речі: “встромити свого електрода” (значення додумайте самостійно). 

 

Усі події “крутяться” навколо весілля одного з героїв, яке зірвалося, це дещо схоже на фільм “Похмілля в Лас-Вегасі” (“Мальчишник…”), але тут події не “до” церемонії вінчання, а опісля. І кожен герой встигає протягом вистави розповісти свою історію кохання, стосунків із жінками та поглядів на них. А ще вияснити хто кому брат та батько. Ми не будемо “відкривати всі карти” стосовно сюжету. 

 

Але виставу можна назвати й досить інтелектуальною. Адже більшість міркувань героїв базуються на канві не лише власного досвіду, але й певного фактажу: досліджень біології, фізіології людини, природи тварини, хімії стосунків між жінками та чоловіками. Але це все не “сухі” наукові факти, а переважно в гумористичній формі:  “кастрати-чоловіки” живуть набагато довше”. 

 

Але приваблює глядача, насамперед, щирість та враження, що кожен герой твору – не грає роль, одягнувши сто масок на себе, а є собою. 

 

  • Ти мені не батько!
  • Як це не батько?
  • Тебе звільнено! 
  • А*рєнєть!

 

Мова героїв 

 

Мова літературна, гарна українська, але з використанням лайки, нецензурної лексики та сленгу. Наприклад, слово “бікса” знаєте? Фразу “покемон ти драний” “декодувати” було не складно. Добре, що не використали нічого в стилі “краш”. Щоб покоління 30+ не згадувало про свої 30+. 

 

 

Виставу суворо рекомендуємо людям 18+, які хочуть збагнути “що воно таке той сучасний драматичний театр” і мати значно кращу альтернативу, ніж похід в кіно. А ще любителям гумору. 

 

Наступний показ вистави – 5 грудня, 19:00. 

 

Спойлер: у нашої журналістки після перегляду виникло бажання “відправити” на виставу свого чоловіка з друзями. 

 

Авторка: Анна Люднова. 

 

__________________________________________________________

7 розніваних джентельменів, театр Актор 

 

Автор: Джон Стерджес за мотивами «Сім самураїв» Акіри Куросави.

Режисер: Олександр Жила. 

Художник – Марія Крутоголова. 

 

Актори: 

Станіслав- Олег Головко

Орест-Владислав Дмитрук

Олесь- Артем Плендер

Ярослав-Микита Слободенюк

Зенон-Петро Зузяк

Устим- Ігор Крикунов

Северин- Михайло Самарський

 

Поділитися в: