Одне із нелегких завдань – знайти в сучасній українській літературі роман, переповнений інтертекстемами на різноманітні твори, не лише художні. Ми не будемо вдаватися до наукового аналізу, розглянемо дуже “лайтово” твір, який частково пророчий, багатий на філософію та психологізми. Зараз модно захоплюватися психологією, наголошувати на тому, що це один із моментів саморозвитку та звертатися до психотерапії? А що якщо на шляху до самопізнання себе як українця потрібно буде прочитати один роман? Мова піде про  «UROBOROS» ОЛЕГА СИЧА (Павлова), виданий у 2007 році. 

Павлов Олег Данилович (3 березня 1960 року — 14 грудня 2013) — український педагог-фольклорист, кандидат філологічних наук, доцент кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, письменник, поет, зокрема, автор роману “Уроборос”, хайку та оповідань.

 

«Уроборос» – роман багатий на філософію, психологію, фольклор, релігію, мистецтво та літературу у вигляді інтертекстем. Тобто якщо дуже спростити: в романі ми зустрічаємо відсилки до інших творів. 

 

Насамперед, це взаємодія з трактатом “Так казав Заратустра” Фрідріха Ніцше та творчістю Карлоса Кастанеди. 

 

“Так казав Заратустра” простежується якщо звернутися до життєвого шляху головного героя роману Ореста, також теми свободи та самотності: 

 

«Кожна людина смертельно самотня. Тут і свобода й самотність водночас. Мабуть, чим більше свободи, тим більше самотності…бо свобода й самотність рідні сестри», – зазначає Чингіз у діалозі з Орестом. 

 

Тим часом зустрічаємо у Ніцше: «Ти називаєш себе вільним від чогось? Яке мені до цього діло! Погляд твій повинен повідати мені: заради чого ти свободний? Чи можеш ти створити собі сам добро і зло? І утвердити над собою волю свою як закон? І бути самому собі – мстителем і суддею закону свого? Страшно бути наодинці з таким суддею і мстителем…Так кинута зірка в пустий простір і в льодяне дихання самотності». 

 

Думки героїв у творі перегукуються з розділом “Про самотність” у Ніцше. Наприклад, Орест роздумує: 

 

«Усе брехня. Тільки любов одна, – згадав Орест. – Та й те брехня…»

«І я собі гадав, що живу. Доки не втямив, яка це всесвітня брехня»

 

А у “Так казав Заратустра” зустрічаємо: 

 «Прийде час і ти побачиш, ти більше висоти своєї, а все твоє нице буде близько, піднесене твоє стане лякати тебе, наче привид і ти вигукнеш: «Все – брехня!» 

 

Показово, що шлях людини, який описує у трактаті філософ, проходить головний герой твору Уроборос. Як це звучить у Ніцше? 

 

«Одинокий, ти на шляху до самого себе! І на цьому шляху ти оминеш самого себе і пройдеш повз семи своїх спокусників! Ти будеш сам для себе єретиком, і чаклуном, і віщуном, і божевільним, і скептиком, і нечестивим, і злодієм».

 

Тим часом Орест, інколи спростовує усе, що відбувається навколо нього, прагнучи відмовитися від приземленості, попри це приймає посвяту в мольфари (так наз. в Україні чаклунів), має чітку інтуїцію та передчуття негоди, звертає увагу на будь-які знаки Всесвіту; у свій час перебуває в психлікарні (та чи насправді це психлікарня в прямому сенсі? Про це пізніше), потрапляє за грати, ніби злодій, крім того герой наділений сарказмом та скептицизмом. 

 

Тепер трохи про те, яким чином простежуються у творі погляди Карлоса Кастанеди. Він пропагує свободу без будь-яких обмежень, відмову від особистої історії, життя без озирання на погляди інших людей, нав”язаних суспільством стереотипів. 

 

Ці погляди звучать неодноразово із вуст різних героїв роману Уроборос: «Це ти страждаєш, бо ти дуже прив’язаний до цього світу» (Марко Сопілка), «…ти мусиш зосередитися. І вмерти для цього життя… Бо твоя безцінна особа…створена історією і часом» (Фауст). Думки кастанедівського героя Дона Хуана про воїна як людину, для якої немає нічого поза її контролем та таку, яка почуває себе легко у будь-якій ситуації,  зустрічаються як алюзії у вигляді згадок про Ореста як воїна: «Ні. Ти був дуже готовий, наче справжній воїн. А воїн завжди до всього готовий. І ніщо не може застати його зненацька…Воїн завжди до всього готовий» (Чингіз) . За К. Кастанедою воїн також усвідомлює, що усі живі створіння прагнуть смерті та ідея смерті є єдиною, що здатна загартувати людський дух, а воїн повинен повністю усвідомити власну смерть. Рядки Олега Сича «щодня помирають люди, аби збагнути істину» разом зі словами Фауста про те, що Орест мусить померти для цього світу, звучать суголосно із поглядами кастанедівського Дона Хуана. 

 

У наступній статті ми поговоримо про Юнгівські погляди, що перегукуються із романом Уроборос та фольклоризми твору. І, більше того, окремої уваги потребує пророчість роману. 2007 рік, але вже є натяки на Революцію гідності? Усе поступово,  щоб не перенаванатажувати вас інформацією. 

 

Текст написано на основі наукової статті: Liudnova, A. (2017). Метамова роману “UROBOROS” Олега Сича. Слово і Час, (9), 86-93. 

 

Поділитися в: