Слава Жила – відомий український режисер, заслужений діяч мистецтв України, художній керівник Театру Юного Глядача, ректор театральної школи «Сверхзадача», продюсер, екс-директор театру Актор. Має декілька вищих освіт у різних сферах.

 

• Що таке сучасний театр як явище? 

 

Насправді, сам по собі театр це поліфункціональне мистецтво, яке включає в себе і музику, і художнє вирішення тих чи інших питань, і виконавське мистецтво. Тому я хочу сказати, що це, в першу чергу, живе мистецтво, вибачте за тавтологію. Ми можемо тільки суб’єктивно намагатися вивести ту формулу сучасного театру. 

 

Я, в тому числі, як і практик, і теоретик, вже можу сказати, що “от, сучасний театр, він такий…він виразний, має чітку форму, не змушує акторів “проживати” свої ролі, вони частіше удають, він більше несе в собі інтертеймент”. Але знову ж таки, це я більше кажу про сучасний театр український, так? Німецький театр відрізняється від українського, норвежський – аналогічно. Тому тут можна безкінечно філософствувати на цю тему. Але сучасний театр, навіть тієї самої Африки, це певні автентичні танці, співи, тому ми, мені здається, аналогічно проходили через це все дуже багато років тому. Однозначно визначити неможливо, що от сучасний театр він ось такий. Просто ви прийдете сьогодні на виставу і побачите, який він. 

 

• Ви обмовилися про порівняння європейського сучасного театру та українського. Ваша думка, характерні риси нашого та європейського театрів. Чи є різниця? 

 

Насправді в Україні якісний сучасний театр і він європейський. У нас у порівнянні з багатьма іншими країнами і в виконавському мистецтві все класно. Я маю на увазі особливо серед молодих режисерів. І, повірте, це щира правда. Це я не напрошуюся на додаткові компліменти ні собі, ні колегам. Просто хочу сказати, що насправді поталанило українському глядачеві бачити розвинений театр, в цьому ми на рівні… І тому мені подобається ходити саме в наш столичний, або навіть провінційний театр, там є що подивитися. 

 

І я всіх закликаю доєднуватися до театральної спільноти. Адже театр це зараз модно, в тренді, по-просвітницьки, це мистецтво і популярне, й інтелектуальне водночас. 

 

• Ви допускаєте момент імпровізації у виставі, чи є тільки чітка режисура?

 

Імпровізація може мати місце, якщо вона не ламає форму, тоді це доречно. Але якщо вона якось впливає негативно на виставу… Загалом я ніколи не проти, але актор має розуміти де це буде класно, а де це не підійде. 

 

Але скажу вам, що частіше за все гарна імпровізація – заготовлена, відрепетирувана. Актор знає що з нею робити. І тоді це потрапляє в саме серце. А може й ні…

 

• Питання від підписників: чому Ви обрали саме ТЮГ? 

 

Одні з перших моїх постановок у театрі Актор були дитячі вистави: “Лускунчик” і “Попелюшка”. “Лускунчик” уже йде четвертий сезон. Мене чомусь дитяча тематика завжди торкає. Також у мене була така історія і я маю надію, що я її реалізую, але вже на сцені ТЮГ це “Шапочка і кит”, Каті Бабкіної. Також це той театр, де зміни уже назріли і вони необхідні, це можливість займатися просвітницькою діяльністю для дітей. Адже вони – наше майбутнє, покоління, яке має зростати на якісних виставах. І тому це напевно моя місія – “служити” саме для дитячої аудиторії. 

 

• Чи були в Вашій практиці театральні перформанси? Чи цікава Вам робота з перформативним мистецтвом? 

 

Перформанси – це окремий вид мистецтва, я зараз, до речі, читаю цікаву книжку Марини Абрамович “Пройти крізь стіни”, усім раджу. Я в цьому не фахівець, поки не було можливості працювати з таким матеріалом, перформативним. 

 

• Про корисні речі для наших глядачів. Що би Ви радили подивитися із столичних постановок? Що Вам запало в душу? 

 

У театрі Франка круті вистави: “Лимерівна” Уривського, “Співай, Лоло, співай!” Богомазова, також “Украдене щастя” його ж, та “Коріолан”. З дітьми варто прийти на “Снігову королеву” Давида Петросяна. 

 

Театр російської драми: вистава “Вид з мосту” Кирила Кашлікова, дуже рекомендую, “Бал господень” Олександра Вертинського, це крута річ. 

 

В Молодому театрі: “Загадкові варіації”, класна тема, там грає Олексій Вертинський. В Малому театрі: “Холодна мята”. 

 

Також я раджу сходити на проект ProEnglish Theatre на англомовну виставу з Юрою Радіоновим в головній ролі “Аморфій”. 

 

У Театрі на Подолі раджу “DreamWorks” Давида Петросяна і “Дівчинка з ведмедиком” Жиркова також “Камінний господар” від Івана Уривського. “Золоті ворота”: “Королева краси” від Голенка, “Украдене щастя” від Уривського, “Слава Героям” від Жиркова. 

 

Театр на Лівому березі, на мій погляд, зараз переживає один із крутих періодів, теж туди варто завітати, класна вистава “VIÑO”, знову ж таки європейська вистава. 

 

Безумовно, я не можу не похвалити театр “Актор” і не порадити прийти на “Вишневий сад” у моїй постановці. 

 

Одне з останніх, у театрі “Сузір‘я”: “Оскар – Богу”, це вистава за Шміттом “Оскар і рожева пані” Олексія Кужельного. 

 

• Чи є європейські вистави в записі, на тому ж ютубі? Щоб Ви могли порадити подивитися? 

 

Є досить багато всього, Уілсона “Басни Лафонтена”, Остер Байєра, є купа всього цікавого у Херманіса, можна радити Някрошюса. Але просто для мене театр в записі це трішки не та історія. Тому що це акт мистецтва, де відкрилася завіса, там є певна енергетика, емоції, акт відбувся і завіса закрилася. Тому я не вірю в театр в записі, це так для історії, можливо, для навчання. А не так для розуміння емоційного мистецтва. 

 

Повний варіант інтерв‘ю можна переглянути у вигляді відео: прямий ефір Інстаграм. 

 

Спілкувалася: Анна Люднова.