Унікальна інтимність тривалістю чотири години заполонила зал Малої опери 22 червня під час постановки “Тріумфальної арки” від режисерки Анни Огій. Вона виникла між оригінальним твором і сценарієм вистави, грою акторів та емпатією глядачів, музикою і дією.
Експериментальний від типу організації простору, до кінчиків синтетичного волосся блазнів, театр набув плоті і крові.
Перетворити класичний роман Е.М.Ремарка на сучасну казку, де герої прагнуть пізнати істину, борються проти зла, шукають кохання і своє місце в житті. У ній є герої і лже-герої, суперники, помічники, тотемний звір, потужні символи. Вони руйнують звичний хронотоп: час і простір – чітко визначені, а не умовні, дійсність – реальна, лейтмотивом якої є історія 1938-1939 років.
Завіса відкрита – Париж. Персонаж у масці зустрічав глядачів, які займали свої місця обабіч сцени у форматі 4Д. Актори проживали виставу на чотирьох локаціях одночасно: балкон, під яким була одна частина сцени, яка переходила в коридор до основної арени подій.
Жоан Маду (Вікторія Ромашко) і Равік(Олександр Ромашко) у вищому світі(балкон) споглядають на земне життя крізь призму занепокоєння, страху та відваги.
Він – сильний, справедливий герой, минуле його не відпускає і володарює, вона – знедолена, яка стала причетною до життя героя. Персонажі в масках – душі складного, пережитого часу, які вимагають справедливості та очищення, найяскравішою є енергія Сибіли, втілена в її хаотично-божевільних рухах: вона завжди біля Равіка. Борис Морозов – могутній голос розуму через покоління, який є втіленням тотемного звіра. Його персонаж одягнений в довгу шубу та хутряну шапку, він має повноваження бути порадником, наставником і помічником Равіку, проводить ініціацію (сцена повчання перед вбивством Хаака, де ключовим ритуалом є накидання символічного кожуха на Равіка, крик, слова настанови). Такі персонажі як Кейт Хегстрем, лікар Вебер, Роланда виступають своєрідними провідниками та помічниками головного героя, які блискуче впоралися зі своїми ролями. Хаак – суперник Равіка, його значення у постановці підкреслюється через гучну, напружену музику й динамічний танець.
Театральні прийоми вистави модерні: віртуозний тандем музики, танцю, відеоматеріалів, присутність тілесності та елітарної еротики між акторами. Окремої уваги заслуговує переосмислений прийом карнавалізації, в якому персонажі в масках були трансформовані в блазнів. Яке їхнє завдання? Мабуть, філософсько-сатиричне зображення життя тогочасного суспільства.