Якщо до наслідку творчого процесу письменника додати результат роботи фотографа і помножити їх на вдале компонування (розміщення фото і тексту в межах однієї чи багатьох сторінок), отримаємо цікавий і вартісний художній продукт.

 

Сьогодні розглянемо це на прикладі новели Христі Венгринюк «Маріє», опублікованої в журналі «Quasi» та проілюстрованої світлинами Олега Кипенюка.

 

Текст Христі Венгринюк пропонує нам образ жінки, насичений численними деталями, але при цьому затуманений дивними звичками, незрозумілою поведінкою, непередбачуваністю і неможливістю повернення назад. Цей образ потребує такої ж ілюстрації – чіткого, але знебарвленого і трохи повітряного силуету, який би створював ефект нездатності дістатися до того, що втрачено.

 

Фотоілюстрації Олега Кипенюка, яким властиві впізнаваний авторський стиль і яскрава художність, суголосні з емоційним наповненням тексту. Вони посилюють відчуття ліричного персонажа, що звертається до Марії. Світлини надають образу жінки невизначеності та загадковості, але й конкретизують його, адже ми (хочемо цього чи ні) починаємо асоціювати Марію з дівчиною на фото.

 

Фото Олега Кипенюка

 

До речі, письменниця і фотограф не співпрацювали, тобто знімки не були створені «під текст» чи навпаки. Автори реалізовували власні ідеї цілком автономно. Ось як коментує процес роботи над своїми світлинами Олег Кипенюк:

 

«Процес – захід сонця на квадратному кілометрі пустища + імпровізація (ніколи не відомо, куди фотографія “поведе”). Обрав таку локацію, бо люблю тишу і відкриту, перед заходом сонця, місцевість. Модель – дівчина, якій було не страшно та не бридко. Найважче у цьому процесі – долучитися до плину процесу зйомки й дозволити йому покерувати. Обмеженість часу правильного світла – ще одна вада. Найцікавіше – результат (як правило, він – кращий, ніж очікував)».

Олег Кипенюк

 

 

Синтезувалися новела Христини Венгринюк і світлини Олега Кипенюка завдяки журналу «Quasi». Поєднання зробило зміст кожної з них яскравішим і ціліснішим. Світлини, як ми вже помітили, підсилили звучання твору, а твір надав світлинам сюжетності, бо тепер дівчина з фото розповідає нам історію Марії і говорить її голосом. Рзміщення знімків і тексту на сторінках журналу, над яким добре попрацювала верстальник, розставило потрібні акценти, і світлини та новела почали чудово взаємодіяти. Про те, чому саме ці фото ілюструють текст, а їхнє розміщення набуло саме такого вигляду, розповідає верстальник журналу Тетяна Шилюк:

 

«Якщо підходити до верстки і оформлення кожного видання індивідуально, то слід визначити основні акценти автора, їх зв’язок з ілюстраціями, наявність інших зв’язків між компонентами, що знаходяться на «нижніх», підсвідомих рівнях сприйняття інформації. З одного боку, як верстальник, я була обмежена обраним стилем видання та авторськими фотографіями. З іншого боку, як читач, спокійно сприймала важкий білий текст “Маріє…”, урівноважений фотографією дівчини. Обрати її для ілюстрації Марії, як на мене, вдале рішення. Це фото логічно вписується в контекст: приховане обличчя дівчини та загальний настрій втрати якнайкраще підкреслює той факт, що “…Знаєш, Маріє. Ти сьогодні померла”. Відчуття правильності своїх дій підсилюється, коли текст сам “ділиться” на логічні частини – перша органічно вливається в саму фотографію з її світлими і темними частинами. Наступне фото зверстане у вигляді портрету-камеї для підсилення ефекту спогадів. Окрім цього, таке оформлення якісно займає простір сторінки і не дає їй перевантажуватись текстом, дозволяє ділити його на колонки. Закінчення тексту переходить на наступний розворот номеру, ніби перегортаючи життя Марії…»

 

Тетяна Шилюк

 

Сторінка журналу “Quasi”. Текст Христі Венгринюк, фотоілюстрації Олега Кипенюка

 

Як бачимо, текст + світлини = вдалий синтез, гармонійне утворення, що набуває рис, яких не мав кожен із її компонентів до поєднання. Цей синтез сприймається як єдине ціле, живе власним яскравим життям на сторінках журналу і, безумовно, викликає цікавість.

 

Сторінка журналу “Quasi”. Текст Христі Венгринюк, фотоілюстрації Олега Кипенюка

 

На сьогодні все. Беріть приклад із фото і текстів, синтезуйте та синтезуйтеся, бо результат, який отримаєте, буде того вартий.

 

Авторка: Наталія Мандрицька